Бронхіт – запалення слизової оболонки бронхів. Може охоплювати все бронхіальне дерево (дифузний бронхіт), великі (макробронхіт) або лише дрібні бронхи (мікробронхіт). Розрізняють первинний та вторинний (залежно від причини захворювання); гострий та хронічний; катаральний, гнійний, геморагічний та фібринозний бронхіти.
Етіологія. У чистому вигляді зустрічається рідко, частіше протікає разом із катаром гортані та трахеї. Первинний бронхіт виникає в результаті переохолодження, застуди, вдихання запорошеного, загазованого повітря, випадкового потрапляння в трахею ліків, при алергічних станах; вторинний – внаслідок поширення запалення при туберкульозі, паразитозах, вторинних інфекціях (клебсієли, ешерихії, протей) та ін. У бронхах накопичується ексудат, їх просвіт зменшується, викликаючи ателектази та порушення газообміну. При тривалому перебігу захворювання виникають перибронхіт, осередкова пневмонія, емфізема.
Симптоми. У тварин з’являються млявість, тремтіння, утруднене дихання. Кішка більше лежить. Характерні кашель, поліпное, субфебрильна лихоманка. При аускультації прослуховуються хрипи, тверде везикулярне дихання. Спостерігається також слизове носове закінчення. За сприятливого перебігу гострий бронхіт виліковується протягом 1-2 тижнів; при несприятливому – переходить у хронічну форму. Тварина худне, у нього з’являється задишка із нападами кашлю. Хронічний бронхіт ускладнюється бронхоектазією, ателектазами, емфіземою та катаральною бронхопневмонією.
Діагноз ставлять на основі анамнезу та даних клінічних досліджень, вимірювання температури тварини (див. рис. 3 на с. 20). Підтверджується діагноз рентгеноскопічним дослідженням: на рентгенограмі при хронічному бронхіті виявляються бронхіальний малюнок (перибронхіт) та осередки емфіземи.
Лікування. Хвора тварина слід тримати в спокої, забезпечити її теплим питним питом і легкозасвоюваними кормами, які дають злегка підігрітими. У їжу додають полівітаміни. Можна тепло укутати область грудної клітки кішки. Усувають причини, що викликають хворобу і схильні до неї. Для посилення відходження запального ексудату застосовують бронхолітики, відхаркувальні засоби (траву термопсису, корінь іпекакуани, алтея, солодки, истода; лист подорожника, мати-й-мачухи; траву чебрецю; пертуссин, плоди анісу, натрію бензоат).
Проти кашлю призначають також кодеїн, діонін, йодисті препарати (по 2-3 рази на день протягом 1,5-2 тижнів), антибіотики та сульфаніламіди широкого спектра дії. При алергічній реактивності показані фенкарол, кортикостероїди, мукалтин, еуфілін, інтал, ломудал, беротек, атровент, аст-матол, метилксантин, імуран, плаквеніл, делагіл, діуцифон, левамізол, сустанон, ноксирон, дропері. У носову порожнину закопують ті самі препарати, що й при риніті. Хороший ефект дають УФ-опромінення, УВЧ-терапія, солюкс тощо.
Профілактика полягає в усуненні факторів, що спричиняють і викликають бронхіт. Важливими є комплекс загальногігієнічних заходів, зміцнення резистентності тварини, інсоляція.
Пневмонія – запалення легень. За характером поширення запального процесу та механізму його розвитку розрізняють лобарні та лобулярні пневмонії. Лобулярні, своєю чергою, ділять за характером розвитку патологічного процесу на бронхопневмонії метастатичні, ателектатичні, аспіраційні та гіпостатичні. До лобарних відносять крупозну та пневмонію інфекційного характеру.
Крупозна пневмонія – лобарне великовогнищеве гостре фібринозне запалення легень.
Етіологія. У виникненні хвороби провідна роль належить двом факторам: патогенної мікрофлори (пневмококи, диплококи, стафілококи, стрептококи, віруси та ін.) та алергічної сенсибілізації організму тварини. Провокуючим чинником у своїй зазвичай виступає переохолодження.
Хвороба розвивається швидко та протікає стадійно.
Стадія припливу (активної гіперемії) триває від кількох годин до 2 діб і призводить до переповнення легеневих капілярів, набряку альвеолярного епітелію, що завершується випотіванням в альвеоли кров’янистого ексудату. При аускультації у цій стадії спостерігається жорстке везикулярне дихання, при перкусії – тимпанічний звук.
Із заповненням альвеол завершується перехід у другу стадію – червоної гепатизації. В ексудаті багато лейкоцитів, еритроцитів, фібрину. Перкусійний звук тупий, везикулярні шуми зникають. Ця стадія триває 2-3 доби. Її змінює третя стадія (сірої гепатизації) тривалістю від 2-3 до 4-5 діб. Відбувається розчинення вмісту альвеол, і процес перетворюється на четверту стадію (дозвіл). Розчинення фібринозного ексудату, його виділення через дихальні шляхи під час кашлю та розсмоктування призводять до звільнення альвеол та відновлення дихальної функції. Ця стадія зазвичай триває 2-5 діб.
Симптоми. У тварини швидко наростає пригнічений стан, апетит відсутній, з’являються гіпертермія, жовтяничність слизових, поліпное, тахісістолія.
