Гострий катаральний гастрит – запалення шлунка із розладом моторно-секреторної функції.
Етіологія. Хвороба розвивається внаслідок вживання кішкою недоброякісних кормів (сухих, важко перетравлюваних або зіпсованих), їх недостатнього подрібнення, хвороб зубів, від швидкого поїдання занадто холодної або гарячої їжі, потрапляння з кормами отруйних речовин, а також як результат перегодовування, нерегулярного годування та нерегулярного годування. Вдруге гастрити виникають при явищах застою та набряку паренхіматозних органів (серцевої недостатності), а супутні – при інфекційних захворюваннях (сальмонельоз, вірусний гепатит).
Гастрит не тільки призводить до розладу травлення, а й обумовлює функціональні порушення печінки, кишківника, підшлункової залози. Хвороба протікає у гіперацидній, астенічній, інертній, субацидній та анацидній формах.
Симптоми. Тварина пригнічена, виявляє занепокоєння, викликане шлунковими болями, у нього знижується апетит, слизова оболонка ротової порожнини покрита в’язкою, тягучою слиною, язик обкладений сірим нальотом, з рота виходить затхлий запах. При гіпоацидних станах – проноси, при гіперацидних – схильність до запорів. Характерні відрижка і блювання, при якій на поверхні кормової маси, що вивергається, проглядається слиз з домішкою жовчі. При пальпації шлунка через черевну стінку виявляється болючість.
Діагноз ставлять на основі анамнезу, аналізу сукупності симптомів та дослідження вмісту шлунка хворої тварини.
Лікування. Насамперед усувають причини, що викликають гастрит або схильні до нього. Призначають дієту: слизові відвари, киселі, бульйони, вівсяний, м’ясний суп, фарш. При гіпоацидних станах дають корми, що збуджують секрецію шлунка, а також штучний шлунковий сік 2-3 рази на добу, гіркоти (корінь тирличу, гірка настоянка, корінь кульбаби, настоянка полину). При гіперацидних гастритах дають карловарську сіль 3 рази на добу, бікармант, питну соду. При запорах всередину дають натрію і магнію сульфати, корінь ревеню, лист сенни, олія рицинова, ізафеніл, олія вазелінова, сульгін, фталазол, мономіцин, біоміцин. Профілактика захворювання полягає в регулярному та повноцінному годуванні, необхідно стежити за станом зубів тварини, ретельно мити посуд, який використовується для годування.
Хронічний катаральний гастрит є продовженням гострого та супроводжується запаленням шлунка, порушенням його моторної та секреторної функцій, атрофією залоз та склерозом кровоносних судин органу.
Етіологія. Первинні хронічні гастрити виникають унаслідок тих самих причин, як і гострі, якщо шкідливі чинники діють триваліший час. Вдруге захворювання виникає при декомпенсації гемоциркуляції, хворобах легень, нирок, портальному застої крові, гепатитах, а також при інфекційних та інвазійних хворобах.
У початковий період відзначають короткочасне підвищення секреції шлунка, надалі секреція згасає. Порушується перетравлення білків, евакуаторний процес прискорюється, бурхливо розмножується бродильно-гнильна мікрофлора в кишечнику, викликаючи інтоксикацію; порушуються функції печінки, кишечника, знижується вгодованість тварини.
Симптоми непостійні, часто слабко виражені, розвиваються тривалий час. У тварини знижується апетит, погіршується травлення, знижується маса тіла, слизові жовтяниці. Вовна втрачає блиск, знижується еластичність шкіри. При гіпоацидних станах з’являються метеоризм, пронос, а при гіперацидних виникають запори; перистальтика кишківника сповільнюється; виникають відрижка, блювання, болючість при пальпації шлунка.
Діагноз ставлять на основі аналізу сукупності симптомів та причин, що викликали хворобу. Підтверджується діагноз рентгенологічними дослідженнями та дослідженням вмісту шлунка хворої тварини.
Лікування, як і при гострому гастроентериті, спрямоване насамперед на усунення причин хвороби; годування – часте, дієтичне, малими порціями. Тварині необхідно забезпечити повний спокій, виключити стреси, покращити догляд. Особливу увагу звертають на введення до раціону харчування достатньої кількості полівітамінів. При гіпоацидних станах кішці дають абомін, бетацид, панкреатин, шлунковий сік, кватерон, ганглерон, сік подорожника, плантаглюцид, гіркоти.
Виразкова хвороба шлунка може виявлятися у двох різновидах: пептичні виразки округлої форми з потовщеними краями, що погано гранулюють; прості виразки (непептичні, вторинні) неправильної форми, відносно добре гояться.
Етіологія. Непептичні виразки виникають при пошкодженні слизової оболонки шлунка, залученні до запального процесу глибоких шарів, крововиливах у стінку шлунка; розвитку хвороби сприяють тривале годування сухими, гострими, грубими, важкоперетравлюваними, одноманітними кормами, стреси, порушення нейрогуморальної регуляції. Кішки нерідко проковтують предмети, що травмують (цвяхи, значки, гострі уламки кісток і т. п.).
