Риніт – запалення слизової оболонки носових порожнин. Розрізняють первинний (механічні ушкодження) та вторинний (вірусний гепатит); гострий та хронічний; катаральний, крупозний (фібринозний) та фолікулярний риніт.
Етіологія. У кішок риніти виникають частіше як вторинні захворювання (особливо хронічні). Первинно риніт обумовлюється переохолодженням (при постійних протягах), вдиханням запорошеного, забрудненого повітря, диму тощо, наприклад при ремонті, дезінфекції або дезінсекції квартир. У цьому випадку виникає набряк слизових, утруднюється дихання.
Продукти запалення викликають інтоксикацію, пригнічений стан тварини та лихоманку. Запалення може поширитися на придаткові порожнини, горло, горло. Вдруге риніт виникає при деяких інфекційних та паразитарних захворюваннях.
Симптоми. Гострий риніт проявляється чханням; кішка треться носом об грудні кінцівки, третій ніс лапами, облизується, турбується; потім з’являється серозне закінчення, потім воно стає слизовим, переходить у слизово-гнійне, а іноді навіть геморагічний. Навколо ніздрів утворюються скориночки.
Дихання кішки утруднене, з’являється сопіння, а при надмірному набряку слизової оболонки, якщо повністю закупорені носові ходи, тварина дихає через рот. Хронічний катаральний риніт триває довго (місяцями і навіть роками), з періодичними загостреннями, на слизовій оболонці з’являються ознаки атрофії, ерозії, рубцювання. При крупозних та фолікулярних ринітах відзначається загальне пригнічення, лихоманка, змішана задишка; на слизовій оболонці з’являються фібринозні напластування, після відторгнення яких видно кровоточиві ерозії.
Діагноз ставлять на основі анамнезу та аналізу симптомів.
Лікування спрямоване на усунення причин захворювання. Очищають носові ходи, видаляють скоринки, що присохли, промивають ніс в’яжучими розчинами (таніна, галунів), слизову змащують антисептичними мазями, в порошках (інгаляційно) — антибіотики, сульфаніламіди.
Щоб скоринки не утворювалися на крилах носа, їх змащують вазеліном. Призначають УВЧ-терапію область носа. Профілактика полягає у попередженні захворювань, що ускладнюються ринітом, дотриманні загальногігієнічних заходів, зміцненні резистентності тварини, її загартовуванні. Слід уникати попадання кішки у зони дії парів, диму.
Ларингіт – запалення слизової оболонки гортані. Розрізняють первинний та вторинний; гострий та хронічний; катаральний та крупозний (фібринозний) ларингіти, ларингофарингіти.
Етіологія здебільшого та сама, як і при ринітах: застуди, механічні травми. Вторинне запалення слизової оболонки гортані спостерігається при таких інфекційних захворюваннях, як чума, туберкульоз, сказ.
Симптоми. Приступи кашлю (спочатку сухого, потім вологого), болючість у сфері гортані, зміна голосу.
Діагноз ставлять на підставі огляду тварини (рис. 18). Необхідно виключити інфекційні захворювання. При своєчасному усуненні причин хвороба закінчується одужанням протягом 10-15 діб. При хронічному ларингіті періоди поліпшення чергуються із періодами загострення. Кішка може загинути від асфіксії.
Лікування має бути комплексним. Насамперед усувають причину захворювання, захищають кішку від протягів та факторів, що викликають збудження, стрес. Її поміщають у тепле місце, призначають дієту, що щадить. Необхідно захистити тварину від вогкості, протягів. Гортань зрошують рослинними оліями, в’язкими розчинами. На область гортані накладають компреси, що зігрівають. Місцево використовують антибіотики, сульфаніламіди. Показано УФ-опромінення, УВЧ-терапію. При алергічних станах застосовують фенкарол, преднізолон, діпразин, діазолін, супрастин, тавегіл, кромолін-натрій, інтал. При асфіксії призначають трахеотомію.
